Подо-Калинівська загальноосвітня школа - Маляренко Світлана Валентинівна

Наділена талантом навчати.

Учителя називають інженером людських душ, архітектором характеру, тренером інтелекту й пам'яті. Цей перелік можна продовжувати. І все це істина, як і те, що справжнім учителем треба народитися. Бо не кожен здатен, пройшовши цей тернистий, хоч і цікавий, шлях, стати справжнім майстром своєї справи, кожного дня з радістю віддаючи себе дітям. Специфіка роботи педагога ще й у тім, що, на відміну від інших професій, учитель не може одразу насолоджуватися здобутками своєї діяльності. Сад учительський починає дарувати плоди через роки клопіткої праці.
Світлана Валентинівна Маляренко ось уже три десятиліття сіє розумне, добре й вічне у душі юних подо-калинівців, будучи філологом за фахом і вчителем за покликом серця.
Навчаючи української мови школярів, Світлана Валентинівна забезпечує становлення їх пізнавальної сфери, забезпечує розвиток інтелекту, формує національну свідомість. Сприяє налагодженню комунікації її вихованців із суспільством. А це є особливо значимим у наш час, коли мова слугує основним засобом консолідації нації, витворення та об'єднання українського суспільства.
Учитель-методист спрямовує свою діяльність на доглибинне освоєння молодим поколінням мелодики звучання, граматичної будови та лексико-фразеологічного багатства рідної мови. Учитель поєднує засвоєння мовного матеріалу і мовленнєвої діяльності школярів із перевагою саме мовленнєвої практики, формування у дітей мовленнєвої компетентності як комплексної якості особистості, що проявляється в умінні вести діалог, сприймати і будувати висловлювання різних видів, типів, стилів і жанрів.
Для розвитку мовлення, формування комунікативної та соціокультурної компетенцій на уроках української мови учитель використовує фольклорні жанри, які відповідають віковим психологічним особливостям учнів (прислів'я, приказки, казки, легенди, билини, перекази та ін.), які дають змогу ще й реалізувати міжпредметні зв'язки, зокрема з літературою. Так, наприклад, у 5 класі, вивчаючи тему «Тире між підметом і присудком», учителька пропонує учням виконати завдання-конструювання типу: продовжіть прислів'я.  Опрацьовуючи тему «Види речень за метою висловлювання», словесник пропонує завдання: прочитайте з відповідною інтонацією, розставте розділові знаки, відгадайте загадки.
У 6 класі під час узагальнюючого уроку з теми «Фразеологія» Світлана Валентинівна використовує ігрові завдання:
«Хто більше?» Назвати якнайбільше фразеологізмів зі словами:
гарячий (гаряча голова, гаряче серце, по гарячому сліду, гарячої пори, гаряча кров);
один (один як палець; одна голова – добре; одним миром мазані; одна ластівка весни не робить; влітку один день рік годує);
язик (тримати язика за зубами; як корова язиком злизала; має довгого язика; розв'язувати язики; проковтнути язика; давати волю язику; язики чесати; гострий на язик);
сім (сім років мак не родив і голоду не було; сім потів зійшло; намолов сім мішків гречаної вовни; семеро одного не ждуть; сім бід – один отвіт; сім п'ятниць на тиждень; сім раз відмір).
 «Хто швидше?» Дібрати фразеологічні антоніми.
 Гладити по голівці – різати без ножа.
Рукою подати – за тридев'ять земель.
Легкий на руку – важкий на руку.
Шкіра та кістки – кров з молоком.
Повісити носа – кирпу гнути.
Хоч греблю гати – як кіт наплакав.
Байдики бити – крутитися як білка в колесі.
Бути на сьомому небі – мов у воду опущений.
Дихати на ладан – пашіти здоров'ям.
«Хто краще?» Дібрати фразеологічні порівняння.
Упав як сніг на голову.
Пропав, як корова язиком злизала.
Живе добре як вареник у маслі.
Видно як на долоні.
Багато як маку.
Замовк, як води в рота набрав.
Поспішає як на пожежу.
Б'ється як риба об лід.
У 7 класі опановуючи тему «Дієслово», школярі виконують завдання на конструювання-відновлення. Наприклад, уставляють пропущені дієслова в щедрівках і колядках.
Восьмикласники, працюючи над темою «Односкладні речення», виконують завдання, запропоновані вчителем:
1) Пунктуаційний практикум. Записати народні вислови, розставляючи потрібні розділові знаки, вказати тип односкладного речення.
Поле має очі, а ліс – вуха. (називне)
Силою не хвались – краще трудись. (узагальнено-особове)
Не родись багатий та вродливий, а родись при долі щасливий. (узагальнено-особове)
Від добра добра не шукають. (неозначено особове)
Тесля завжди без воріт, а швець – без чобіт. (називне)
Що маю, тому й рад. (означено-особове)
Нема того краму, щоб купити маму. (інфінітивне)
Вік живи, вік учись. (узагальнено-особове)
Щоб у гості ходити, треба й до себе водити. (інфінітивне)
2) Дослідження-характеристика. Знайти й виписати безособові речення, охарактеризувати головний член у них.
Довго спатимеш – з боргами вставатимеш.
Брехню слухають, а брехунів б'ють.
Губами говори, а руками роби.
Було, та загуло.
Добра порада цінніша від золота.
До чужого рота не приставиш ворота.
Де тихо, там і лихо.
Не сиди, склавши руки, не буде і скуки.
Що зроблено, того не повернути.
Бери вершину і матимеш середину.
Усяка порада добра тільки до часу.
Добре там, де нас немає.
Око бачить далеко, а розум ще далі.
Учні 9-11 класів під час опрацювання різних мовних тем характеризують, використовуючи запропоновані учителем тексти народних переказів, легенд тощо й виконують різнорівневі завдання. Наприклад, пояснити вживання розділових знаків при діалозі. Перебудувати репліки діалогу на речення з прямою і непрямою мовою, пояснити вживання розділових знаків. Зробити повний синтаксичний аналіз першого та четвертого речення.
 
Як тільки Бог поселив на Землі людей, вони відразу почали просити в нього для себе зручні та вигідні місця прожитку. Не квапились тільки українці (вони були відразу козаками). Безпечно мандрували по Землі, оглядали красоти світу і нікому не заважали. Якось огледілись і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Тихенько стали за порогом і чекали, бо Творець був чимось дуже зайнятий. А коли Сотворитель оглянувся, то здивувався на вид таких чубатих воїв.
- А чого вам треба, хлопці? — спитав споквола.
- Та землі-материзни хочемо. Боже.
- Буде вам матірна земля. Ідіть та осідайте он на тому клаптику між морями,— показав пальцем униз.
- Та там уже іспанці, Боже!
- Ага, то біля них селіться.
- Не вийде, Господи, там французи, а далі німці, ще якихось людей повно. Подивився Бог згори на долину і переконався, що все вже роздано. А козаки йо
му дуже сподобались -- і не хотів Творець залишати їх без земель.
- Гаразд,— сказав Господь.
- Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок - раїна. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба постійно боронити. Як будете такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете і воями, і оріями, господарями, а як ні — то рабами нечестивців.
- Згода. Добре, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу! Поблагословив їх Сотворитель і провів до райських воріт. З Того часу орють орії землю, а зброєю захищають її від усякої нечисті. І назвали свій райський куточок — Україна.
 
Розставити потрібні розділові знаки. Виписати складнопідрядні речення з кількома підрядними. Намалювати лінійні та вертикальні схеми.
 
Запорожці богатирі були — земля не держала! У нього, у того запорожця, сім пудів голова! А вуса в нього такі, що як візьме було він їх у руки та як розправить одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і тройка коней з возом проскочила б. Запорожці дванадцятьма мовами вміли говорити, із води могли сухими виходити. Коли треба, вміли на людей і сон насилати, й туман напускати, вміли й у річки переливатися. Вони мали в себе такі дзеркала, що, дивлячись у них, за тисячу верст бачили, що воно в світі робиться. Оце як іти куди в похід, то той, хто там у них був за старшого,— чи ватажок який, чи сам кошовий, - візьме в руки дзеркало, подивиться в нього та й каже:
— Туди не йдім, бо там ляхи йдуть, і туди не йдім, бо там турки або татари заходять. А сюди йдім, бо тут аж нічогісінько немає...
 
Проаналізувати текст. Визначити основну думку, тему, тип і стиль мовлення. Указати мікротеми, поділити текст на абзаци. Написати есе на тему: «Вірність – одна з людських чеснот».
 
 Старі люди кажуть, що давно-давно колись ув одному селі на березі нашого моря жила дуже красива дівчина. Звали її Азою. Любила вона гарного-прегарного хлопця. І настав тривожний час, і Азин коханий пішов на війну з турками. А як виступав у похід, то подарував дівчині золотий перстень, щоб вона чекала й не забувала свого милого. -Як загубиш цей перстень, то Знатиму про твою невірність,— сказав парубок. Пройшло кілька років. Аза берегла дарунок, як зіницю ока, та все чекала хлопця з походу, а він не повертався. І ось одного разу сталася біда. Пішла дівчина до моря прати білизну, задумалася та й упустила ненароком перстень у воду. А тут де не взялася хвиля, скаламутила воду — і пропав дарунок. Злякалася бідна Аза, кинулася у хвилі, щоб дістати свою дорогу втрату, та й утопилася. З тих пір і море зветься Азовським по імені безталанної дівчини, яка так і не діждалася свого милого з походу
 
Харченко Т.М. - голова МО вчителів гуманітарного циклу